РОЗМОВЛЯЙМО УКРАЇНСЬКОЮ

К. В. ЛЕНЕЦЬ

ЧЕРЕДА ЧИ СТАДО?

На позначення групи тварин одного виду, зокрема свійських, в українській мові є спеціальні назви. Їх досить докладний список можна знайти в «Російсько-українському словнику» М. Уманця і А. Спілки під словом стадо: табун (коней), косяк (коней), отара, ватага (овець), череда, черідка (корів, переважно дійних); група свиней — стадо, череда, черідка; птиці — зграя, табун і т. ін., напр.: «Табуни коней, череди скоту, отари овець оголошують своїм гуком вільне повітря степів» (Панас Мирний).

Словник Б. Грінченка фіксує іменник стадо лише як відповідник російському «табун лошадей»; табун — «табун» (коней), «стая, стадо» (птиці, риби): отара—«велике стадо овець»; ватага — «стадо дрібного скота»; косяк — «невеликий табун коней». Слово зграя, за цим джерелом, стосується тільки людей.

Звідси випливає, що вказані слова були відомі в другій половині XIX ст. у різних місцевостях України не з однаковим значенням і тільки наприкінці XIX ст. в основному окреслилася їх сучасна система вживання.

Рухливість лексики, її постійне оновлення викликають зміни в її складі, а це стає причиною суперечок навколо семантики і вживання того чи іншого конкретного слова, словосполучення. Так, один із слухачів радіопередачі «Слово про слово» сумнівається в правильності вислову стадо корів: треба, мовляв, уживати тільки череда корів. Справді, основне значення іменника череда стосується насамперед великої рогатої худоби: «гурт свійських тварин (перев. великої рогатої худоби), які утримуються, пасуться разом» (Словник української мови. — Далі СУМ). Коли йдеться про велику рогату кудобу села (а в наш час— колгоспу, радгоспу) та про все, що пов’язане з її випасанням, автори вживають іменник череда, щодо овечок — отара, щодо коней — табун: «На степах та в горах люди... пасли незліченні череди товару та отари овець» (І. Нечуй-Левицький); «У Пампі та інших районах Аргентіни випасаються череди корів, отари овець, табуни коней» (Л. Дмитерко); «Пастухи гнали з степових маєтків отари овець, череди волів та робочих верблюдів» (О. Гончар); «На суходолі корів є дванадцять черід, і овечих Стільки ж отар» (Одіссея, перекл. Б. Тена).

Іменник череда стосується й інших свійських тварин, що в словнику М. Уманця і А. Спілки відображено перекладом і тлумаченням словосполучення общественное стадо: «(воли, корови, телята, часом і коні і вівці) — череда» (див. статтю стадо). Про це свідчать і численні приклади з художніх творів: «Греблею йшла череда і, здіймаючи куряву, ревла та мекала» (М. Коцюбинський); «Василино! Вставай-бо та жени вівці до череди!» (І. Нечуй-Левицький); «Прийшли з череди вівці» (А. Головко) тощо. У класиків української літератури трапляються й інші словосполучення: гусяча череда (М. Коцюбинський), череда свиней. (Д. Мордовець) пор. ще у Номиса: «Тоді це буде, як свині з череди йтимуть». Отже, іменник череда має розгалужену систему зв’язків у мові, яку не слід зводити лише до однієї конструкції.

Іменник стадо має ширшу (у деяких моментах близьку і спільну) семантику порівняно з іменником череда Основне значення іменника стадо — «група тварин (перев. одного виду, віку і т. ін.), об’єднаних з певною господарською метою (для утримання, нагулу, відгодівлі тощо)» (СУМ): «Надумалось воно [ягня] все стадо насмішить» (Л. Глібов); «Він [Петро Скирда] гнав у тил колгоспну худобу, бомба влучила в стадо і разом з биками прибила й гуртоправа» (П. Панч); з стадами коней (І. Нечуй-Левицький), стада качок (I. Франко), гусяче стадо (М. Коцюбинський), козиних стад (Одіссея).

У художніх творах знаходимо й такі словосполучення, як: стадо слонів (І. Франко), стадо якихсь птахів (М. Коцюбинський), ключами-стадами журавлі линуть у вирій (П. Куліш), стадо тюленів (Одіссея) тощо, де слово стадо позначає велику групу яких-небудь тварин, птахів, риб і т. ін., які тримаються разом (зафіксоване в СУМІ як відтінок основного значення). Цей відтінок (як і основне значення) передається й словом череда, напр.: «Поважно плила ціла череда невеличких кленів» (І. Франко) (клень — діалектна назва риби головня).

Таким чином, семантика іменників череда і стадо в даних значеннях дуже близька, навіть та сама, тому в розмовному мовленні і в творах художньої літератури вони часто виступають як синоніми. Напр.: «Ласкаво голубить свою дитину корова. Вона чекає, поки сонце... обігріє... і річку в балці, і стадо корів» (Г. Хоткевич); «Попелясте стадо розгулює на березі Псла, скубе траву... Скот тяжко диха, чмиха — проти вітру пасе череду пастух» (К. Гордієнко). Однак це суперечить давній традиції української мови, яка в таких випадках надає перевагу слову череда.

Одно із значень слова стадо — «загальне поголів’я сільськогосподарських тварин того самого виду» (СУМ). І коли йдеться саме про поголів’я корів, тобто про загальну кількість голів у господарстві колгоспу, радгоспу, кажуть про стадо корів, а не про череду корів: «Що нам треба зробити, щоб поправити становище? ...негайно поповнити стадо дійних корів» (І. Рябокляч); «Колгоспи і радгоспи ...рік у рік збільшують поголів’я корів і працюють над поліпшенням молочного стада» (ж. «Колгоспник України»). Те саме й щодо поголів’я інших свійських тварин одного виду: стадо свиней, стадо курей, стадо кролів і т. ін. Слово стадо тут термінологізується, однією з ознак цього є те, що воно вживане тільки в однині.