У даний час чи нині? Як говорити українською правильно?

Слово — то мудрості промінь,
слово — то думка людська.

                                               Олена Пчілка

У засобах масової інформації, виступах депутатів та урядовців, в офіційно-ділових, наукових текстах часто читаємо і чуємо вислови: у даний час (!), у даній справі (!), у даній роботі тощо (!). Такі канцеляризми збіднюють, знебарвлюють нашу мову, позбавляють її милозвучності. Тому перш ніж уживати слово, треба брати до уваги, яке значення в ньому закладено. Даний – це дієприкметник, утворений від дієслова дати. Виникає запитання: хто той час дав? Хто дав ту роботу (доручення чи завдання)? У названих зворотах, якщо хоч трохи подумати, лексема даний не має сенсу. Чому не сказати  просто – нині або ж  тепер (замість у даний час), у цій справі, у цьому творі?! Можна дібрати й інші повноцінні вислови, які радить лінгвіст Олександра Сербенська. Вона зауважує, що слова – дані, дано – доречно використовувати, приміром,  у математиці, інформатиці (Наприклад: дано: х=50, дані комп’ютера і так далі). У діловому мовленні відчутна тенденція замінювати словосполучення дані про автора (!) на відомості про автора.  Тож говорімо українською правильно!

Неправильний чи невірний?

Неправильний — який не відповідає певним нормам, істині; помилковий, хибний. Неправильні методи, неправильні уявлення, неправильна відповідь. Ненормативним є вживання в розумінні “помилковий” слова невірний (невірне рішення, невірне тлумачення). Треба: неправильне рішення, неправильне тлумачення. "Невірний " означає "незрадливий".

Правильно наголошуй!
áвгіїв	впóперек	єрети́к	кýхарство	осокá	стремéно
акáфіст	всерéдину	жалюзí	лапки́	пальтечкó	сум’яття́
акрóполь	гарсóн	життє́пис	лепехá	перéпис	сýсло
алкогóль	гвинтови́й	жолóбчáстий	листопáд	перéріз	таврó
анáпест	гільцé	жóрно	літóпис	пи́санковий	тáнець
aнáтóм	голíруч	жорнови́й	логопéдія	піалá	терези́
афíнянин	гомíлкóвий	зáбавка	лóкшина	плисти́	тятивá
баби́ще	гори́цвіт	завдáння	лускá	пли́тчастий	уперéкидь
бавóвняний	граблí	зáгадка	мáрмур	податкóвий	ýрвище
бáнтина	грéйпфрýт	заняття́	мигдалéвий	подзвони́ти	фартýх
бaсóвий	громадя́нин	зáпічок	митáрство	пóдружка	фарфóр
бáтьківський	гурткови́й	зáсипка	морквяни́к	позáочі	фахови́й
бéсíдниця	гуртóжиток	зáчи́н	мотузки́	позачасóвий	фенóмен
біржови́й	гýсячий	зáчіпка	м’якýш	попíдруки	фóльга
бляшáний	ґáблі	зéрня́	навзáєм	пóрожньо	хорти́ця
борщéвий	ґýдзиковий	зерó	нáвіска	порядкóвий	Хóртиця
борщови́й	ґраткóвий	зимівни́к	назáхват	послáння	хоругвá
буси́на	ґуля́стий	іври́т	нáклéйка	пóслуга	хýтро
буханéць	дéнцé	íкло	нáколка	пóсміх	цáрина
вáхтéр	джýра	íрис (квітка)	напéрсткóвий	правопи́сний	цемéнт
ведмеди́ця	дíвчи́на	іри́с (цукерка)	настóянка	при́ятель	ци́ган
верстови́й	добри́вечір	їдлó	нáцінка	пулóвер	чадни́й
вимóга	дóговíр	кáмбала	недóлюд	рáтáй	чéрствíти
ви́падок	договíрний	каталóг	ненáвисть	рéкрут	чорнóзем
вирáзний	донéсхочу	катóлик	номерни́й	рукóпис	чорнóслив
виши́ваний	дóнька	квартáл	обрáння	рукопи́сний	шавлíя
виши́ванка	допíзна	кéта	обрýч	сакви́	щабéль
вíльха	допоміжни́й	кóлéдж	обýх	семестрóвий	щи́пці
вітчи́м	доя́р	кóсий	óбшир	симетрíя	ю́хтá
вíрші	дýблений	кропивá	однáковий	сóлений	юхтóвий
волóх	ешелонóваний	кулінáрія	ознáка	сóлодощі	я́лoвичина
впíзнаний	Євáнгeліє	кýпіль	óлень	спи́на	я́мкови́й

ОСОБЛИВОСТІ  НОРМАТИВНОГО  НАГОЛОШЕННЯ

ФАХОВОЇ ЛЕКСИКИ

(на матеріалі природничо-математичної термінології)

       Сергій Омельчук,

  кандидат педагогічних наук, доцент

                                         м. Херсон

Сучасний фахівець передовсім повинен бути конкурентоспроможним: володіти не тільки ґрунтовними фаховими знаннями, мати сформовані відповідні практичні вміння й навички, а й виявляти високий рівень мовно-комунікативної компетенції, зокрема дотримувати основні літературні норми в професійній діяльності (орфоепічні, акцентуаційні, лексичні та фразеологічні, морфологічні, синтаксичні, стилістичні тощо). Опанування норм літературної мови сприяє підвищенню культури мовлення, формує відповідний мовний смак [4].

Професійна діяльність фахівців різних галузей тісно пов’язана з усним мовленням. Саме воно зумовлює особливості підготовки майбутніх спеціалістів-нефілологів, у структурі якої акцентологія цілком закономірно посідає місце обов’язкової складової. Порушення акцентуаційних норм (правильного наголошування) призводить до закріплення ненормативного наголошування більшості фахової термінології і, як результат, до мовної безграмотності й неохайності. Тому будь-яке ненормативне відхилення від літературної мови не сприяє авторитетові фахівця. Цим явищем і зумовлено актуальність нашої розвідки.

Мета статті – ознайомити майбутніх спеціалістів, а також фахівців у галузі природничо-математичних наук з особливостями й окремими закономірностями нормативного наголошування фахової лексики (термінології).

ПРАВИЛЬНО НАГОЛОШУЙТЕ СЛОВА!

Сергій ОМЕЛЬЧУК, кандидат педагогічних наук, доцент Херсонського державного університету

ЙОГУ́РТ ЧИ ЙО́ГУРТ? до питання про нормативність наголошення запозичених слів в українській мові

дотримання акцентуаційних норм – це проблема, що так чи інакше наявна в багатьох національних мовах і є предметом публічного обговорення й пильної уваги мовознавців, а також людей, небайдужих до престижу своєї мови. Адже літературна мова „в усіх народів відрізняється від розмовної, „народної”, і потребує постійного дбайливого догляду, культивування” [7, с. 3].

Більшість пересічних українців дивує (а то й обурює) наголос у слові йогу́рт. Це передусім пов’язано з тим, що сучасні засоби масової інформації (радіо і телебачення), на жаль, сьогодні не виконують своєї основної функції – пропагувати культуру усного мовлення, суттєвий складник якого становлять нормативний наголос і вимова. Як результат, у теле- і радіорекламі, з голосу журналістів і ведучих розважальних програм ми постійно чуємо „чудо-йо́гурт”, „живий йо́гурт”, „йо́гурт – натуральний продукт” тощо. До того ж в останні десятиліття з’являється чимало словників  й іншої довідкової літератури, що є здебільшого комерційними проектами, у яких натрапляємо на безліч неточностей і помилок. Ці прикрі приклади є основними джерелами розхитування акцентуаційних норм сучасної української мови.

У своїй розвідці спробуємо пояснити й обгрунтувати доцільність єдиного варіанта наголошення слова йогу́рт.

 КРЕАТИВНИЙ ЧИ ТВОРЧИЙ?

Деякі вчителі часто запитують, чи тотожні поняття креативний і творчий, чи можна використовувати їх як синоніми.  Креативність означає ще й уміння генерувати несподівані ідеї. У цьому сенсі креативний - не те саме, що творчий. «Сутність творчості - у відкритті та створенні чогось якісно нового, що має значну цінність, - пояснює філолог Олексій Шмельов. - Це можуть бути естетичні цінності, факти і закони, технічні пристрої. А слова креативність, креатив використовують у галузі реклами, маркетингу та управління персоналом і мають на увазі нестандартний підхід до виконання поставленої задачі або навіть «потокове виробництво» ідей. У номенклатурі спеціальностей з'явилися «креативщик» і «кріейтор»; смішно було б бачити оголошення про вакансії творця».