ОСОБЛИВОСТІ НОРМАТИВНОГО НАГОЛОШЕННЯ
ФАХОВОЇ ЛЕКСИКИ
(на матеріалі природничо-математичної термінології)
Сергій Омельчук,
кандидат педагогічних наук, доцент
м. Херсон
Сучасний фахівець передовсім повинен бути
конкурентоспроможним: володіти не тільки ґрунтовними фаховими знаннями, мати
сформовані відповідні практичні вміння й навички, а й виявляти високий рівень
мовно-комунікативної компетенції, зокрема дотримувати основні літературні норми
в професійній діяльності (орфоепічні, акцентуаційні, лексичні та фразеологічні,
морфологічні, синтаксичні, стилістичні тощо). Опанування норм літературної мови
сприяє підвищенню культури мовлення, формує відповідний мовний смак [4].
Професійна діяльність фахівців різних галузей тісно
пов’язана з усним мовленням. Саме воно зумовлює особливості підготовки
майбутніх спеціалістів-нефілологів, у структурі якої акцентологія цілком
закономірно посідає місце обов’язкової складової. Порушення акцентуаційних норм
(правильного наголошування) призводить до закріплення ненормативного
наголошування більшості фахової термінології і, як результат, до мовної
безграмотності й неохайності. Тому будь-яке ненормативне відхилення від
літературної мови не сприяє авторитетові фахівця. Цим явищем і зумовлено
актуальність нашої розвідки.
Мета статті – ознайомити майбутніх спеціалістів, а також
фахівців у галузі природничо-математичних наук з особливостями й окремими
закономірностями нормативного наголошування фахової лексики (термінології).
