РОЗМОВЛЯЙМО УКРАЇНСЬКОЮ

ПРИВОДИТИ — ПРИЗВОДИТИ

Дієслова приводити, привести та призводити, призвести засвідчені в писемно- літературній практиці від І.П.Котляревського аж до наших днів. їх фіксують різні українські словники — і одномовні і двомовні. Ці пари слів близькі звучанням, різні за значенням, але в одному вони збігаються, а саме: коли називають причину чого-небудь, наприклад: Риба та зайці приведуть у старці (присл.); Оповідали [люди] ...деталі події, що привела до зміни старого попа на нового (Г. Хоткевич); Не побожне божевілля, і не мрії, і не дурість, —заздрість тільки й самолюбство до гризні людей призводить (Леся Українка); Як досвід є, то й діло легко йде, Брак досвіду ж до лиха призведе (М.Бажан).

Мовна практика засвідчує перевагу дієслів призводити, призвести у випадках, коли йдеться про небажані, негативні наслідки: Звісно, такий Хома або Андрій не мали чого боятись. Що ж ти з них візьмеш? Ні кола, ні двора. Харпаки, злидні, призвели до біди та й поховались (М. Коцюбинський).

Призводити, призвести широко вживані у значенні «спонукати кого-небудь до чогось»: Дивуюсь, дочко, що тебе призводить поводитися так, мов ти зросла невільницею десь у гінекею (Леся Українка); Вийняв той козак ріжка, бере понюшку, а сам думає, як би йому призвести смерть, щоб вона понюхала!.. (народна казка). Призводити, як правило, «спонукати кого-небудь до чогось негарного, недоброго; підбурювати»: Сам затіє що-небудь, призведе Опанаса що-небудь зробити (украсти, розбити, поламати) й сам разом з ним зробить яку шкоду, а після вивернеться, сухим з води вийде й усе на Опанаса зверне (Грицько Григоренко).

Однак у сучасній літературній мові подібне слововживання трапляється рідко, а дієслова призводити, призвести переважно вживаються тоді, коли йдеться про негативні наслідки якихось дій.