ПРОЦЕНТ — ВІДСОТОК

Ці слова-синоніми вживаються як у спеціальній літературі, де вони виступають термінами, так і в загальномовній практиці. Слово іншомовного походження процент прийшло у XVIII ст. у східнослов’янські мови з латинської, італійської мов через німецьку. Відсоток — це калькований вислів з латинізованого фінансового терміна, що буквально означає «на сто», а звідси й «від соток». Процент і відсоток вживалися як паралельні терміни в західноукраїнській пресі XIX ст.

ПРИВОДИТИ — ПРИЗВОДИТИ

Дієслова приводити, привести та призводити, призвести засвідчені в писемно- літературній практиці від І.П.Котляревського аж до наших днів. їх фіксують різні українські словники — і одномовні і двомовні. Ці пари слів близькі звучанням, різні за значенням, але в одному вони збігаються, а саме: коли називають причину чого-небудь, наприклад: Риба та зайці приведуть у старці (присл.); Оповідали [люди] ...деталі події, що привела до зміни старого попа на нового (Г. Хоткевич); Не побожне божевілля, і не мрії, і не дурість, —заздрість тільки й самолюбство до гризні людей призводить (Леся Українка); Як досвід є, то й діло легко йде, Брак досвіду ж до лиха призведе (М.Бажан).

Мовна практика засвідчує перевагу дієслів призводити, призвести у випадках, коли йдеться про небажані, негативні наслідки: Звісно, такий Хома або Андрій не мали чого боятись. Що ж ти з них візьмеш? Ні кола, ні двора. Харпаки, злидні, призвели до біди та й поховались (М. Коцюбинський).

ПОВІНЬ — ПОВІДЬ

В українській мові є обидва слова: повінь і повідь. А ще є повіддя, паводок, водопілля та ін. Їхні значення синонімічні, але не всі слова однаково поширені в різних місцевостях. Словники літературної української мови подають як основну форму повінь. Від цієї назви утворено прикметник повеневий (повеневі бригади); від паводок — паводковий. Від іменника повідь відносний прикметник не утворюється.

ОСОБИСТИЙ — ОСОБОВИЙ — ВЛАСНИЙ

Часто, зокрема в усному спілкуванні, плутають слова особистий і особовий. Особистий — це індивідуальний, такий, що стосується окремої особи, належний особі: особиста власність, особиста недоторканість, особиста думка, особистий почин, особисте життя, особиста (тобто приватна) справа.

В одній із радіореклам прозвучало: Вишні в особистому соку. Так переклали російський вислів Вишни в собственному соку, тоді як українською мовою треба було сказати Вишні у власному соку. Слово особовий — такий, що стосується особи взагалі, багатьох осіб: особовий склад, особова справа (у відділі кадрів) та ін. Крім того, прикметник особовий уживається як граматичний термін: особове дієслово, особовий займенник тощо.

ТАЛАН — ТАЛАНТ

Це пароніми, близькі за звучанням і різні за значенням. Не тільки в усній мові, а й на письмі часом трапляється помилкове слововживання.

Талан означає «доля, життєвий шлях, щастя». Таке його вживання іде з фольклору, згадаймо, наприклад: Ой світе мій ясний, світе прекрасний, Який мій талан нещасний (нар. пісня). Такий зміст у нього вкладав і Т. Шевченко, наприклад: Нащо мені врода, Коли нема долі, нема талану. Звідси й такі відомі поняття, як таланити, тобто «щастити», безталанний «нещасливий». Іменник талант означає «хист, обдаровання людини». Напр.: Тоді він [Франко] розгорнув би перед ними все багатство своєї душі, всю красу свого таланту (М. Коцюбинський).

Талантом можуть називати обдаровану, з видатними здібностями людину. В такому разі іменник у родовому відмінку однини має закінчення -а, на відміну від слова талант у значенні «хист» — таланту.

          Отже, сучасна українська мова розрізняє слова-поняття талан і талант.

УЯВА — УЯВЛЕННЯ

Обидва слова-поняття стосуються сфери ідеального, сфери людського мислення, творення образів, ширше — внутрішнього світу людини, певною мірою — її психічного стану. Але кожний з іменників має характерну тільки для нього сполучуваність. Так, уява як синонім до слова фантазія найчастіше виступає в таких зворотах: уява, в уяві постає (оживає), уява працює, робота уяви, викликати в уяві. Напр.:

Так, так! Це не уяви витвір хорий...

Тебе я бачив, престарий соборе,

І з понадсенських споглядав узбіч

Середньовічну фантастичну ніч.

М.Рильський

Уявити — це викликати в уяві образ, активізувати свою фантазію, відновити щось бачене, чуте, згадати. Такими різними мовними засобами — і лексично, й семантично —передається той самий зміст. Той, хто дбає про слово, намагається в найзвичнішому знайти щось своє, неповторне. Читаємо, наприклад, у книжці В. Скуратівського «Посвіт» такі рядки: «Готуючись до поїздки, я намагався уявно відновити в пам’яті етнографічні джерела, пригадати особисті бувальці, пов’язані з піччю» і не можемо оминути цікавого мовного звороту уявно відновити в пам’яті, де прислівник уявно перегукується з прикметником уявний, дієсловом уявити та іменником уява. Останній утворює типові словосполучення дитяча уява, хвора уява, сила уяви, постати в уяві і под.

ШАР — ВЕРСТВА — ПЛАСТ

Коли говоримо про якусь однорідну масу, речовину, що покриває будь-яку поверхню або міститься між чим-небудь, вживаємо іменник шар: шар соломи, шар глини, шар яблук.

Це слово широко вживається в різних галузях науки, техніки, народного господарства. Словосполучення з ним набули термінологічного значення, наприклад: верхні шари атмосфери, шар фільтрувальний, глибина орного шару, річний шар деревини та багато інших.

Відоме й переносне вживання цього слова як назви певної групи населення: — Я думаю, з якого ви шару населення? — парубок хотів сказати «класу», але передумав, знайшов інший вислів своєї думки (В. Гжицький).

Словосполучення суспільні шари, шари населення порівняно з висловами суспільні верстви, верстви населення вважаються розмовними.

Близьким до слова шар є похідне від нього про́шарок, яке вживають і в прямому (назва тонкого шару чого-небудь, що міститься в чомусь, між чимось), наприклад: теплоізоляційний прошарок. Прошарком може бути група людей, яка входить як складова частина до іншого колективу.

У сучасній літературній мові в значенні «горизонтально розміщена маса чого-небудь» поряд із шар використовується слово верства. Воно виступає і як геологічний термін на позначення осадових гірських порід, форм їх залягання, наприклад: поверхнева верства, водоносна верства та ін.

ПЕРЕГОРНУТИ чи ПЕРЕВЕРНУТИ СТОРІНКУ КНИЖКИ?

У цьому конкретному значенні усталилося дієслово перегорнути. Перегортати, гортати — кажемо про сторінки в прямому й переносному значенні: Він здивовано перегорнув кілька сторінок (М. Стельмах); Я перегорнув у пам’яті всі дрібниці нашого приїзду (О. Досвітній). Отже, гортаємо сторінки книжки і гортаємо книжку.

Дієслово перегортати означає також «перекладати щось з місця на місце», «брати щось одне за одним, роздивляючись», напр.: По обіді замість того, щоб лягти одпочити, мати одчинила скриню, нащось там перебирає все, полотна, рушники перегортає (Олена Пчілка).

Перегортати має ще значення «скласти, згорнути в кілька разів», напр.: перегорнутії вдвоє тканину, папір. Перевернути можна також книжку, тканину, папір, що означає «поміняти місцями гору, верх і низ, спід, лице й виворіт». Кажемо: перевернути на другий бік платівку, перевернути млинці на сковороді. Це дієслово входить у стійкі, фразеологічні словосполучення: перевернути догори дном, догори коренем; душу перевернути; гори (світ) перевернути; на жарт перевернути.

ЩО ОЗНАЧАЄ СЛОВО ВІНШУВАТИ?

Значення цього слова зрозуміле із такого синонімічного ряду: поздоровляти, вітати, віншувати. В українську мову воно прийшло з німецької мови (німецьке wunschen — «бажати») через посередництво чеської, де є дієслово vinsovat. У XVI — XVII ст. це слово широко вживалося в давній українській літературній мові, що й відбивали тодішні словники. У сучасних словниках є вказівка на урочисте звучання слів віншувати, віншування.

К. В. ЛЕНЕЦЬ

ЧЕРЕДА ЧИ СТАДО?

На позначення групи тварин одного виду, зокрема свійських, в українській мові є спеціальні назви. Їх досить докладний список можна знайти в «Російсько-українському словнику» М. Уманця і А. Спілки під словом стадо: табун (коней), косяк (коней), отара, ватага (овець), череда, черідка (корів, переважно дійних); група свиней — стадо, череда, черідка; птиці — зграя, табун і т. ін., напр.: «Табуни коней, череди скоту, отари овець оголошують своїм гуком вільне повітря степів» (Панас Мирний).

Словник Б. Грінченка фіксує іменник стадо лише як відповідник російському «табун лошадей»; табун — «табун» (коней), «стая, стадо» (птиці, риби): отара—«велике стадо овець»; ватага — «стадо дрібного скота»; косяк — «невеликий табун коней». Слово зграя, за цим джерелом, стосується тільки людей.

Звідси випливає, що вказані слова були відомі в другій половині XIX ст. у різних місцевостях України не з однаковим значенням і тільки наприкінці XIX ст. в основному окреслилася їх сучасна система вживання.