ЛЕКСИЧНІ НОРМИ

ЛЕКСИЧНІ НОРМИ

       Лексичні норми – це загальноприйняті правила слововживання, які вивчає розділ мовознавства – лексикологія, вони регулюють правильність слововживання у властивих їм значеннях на сучасному етапі.

Серед лексичних помилок і недоліків найпоширеніші ті, що стосуються:

1)         уживання слів у невластивому для контексту значенні: заважати вчитися (а не мішати вчитися), ставитися до неї з повагою (а не відноситися до неї з повагою);

2)     уживання слів-паразитів, які засмічують особливо усне мовлення і заважають зрозуміти висловлену думку: ну, значить, взагалі, от, так би мовити, знаєте, розумієте, також, так сказати, га, ага, як це, тобто;

3)     уживання ненормативних слів, жаргонізмів, які мають знижений, згрубілий колорит і перебувають поза літературною нормою: говорити (а не гавкати), обманювати (а не брехати), продати (а не загнати), доносити комусь (а не капати), міліціонери (а не менти);

4)     уживання лайливих і вульгарних слів, недопустимих з погляду літературної норми та етикетних правил: чорт візьми, холера ясна, паскудний, дурепа та інші;

5)     уживання росіянізмів: праска (а не утюг), їдальня (а не столова), наступний (а не слідуючий) та інші;

6)     перенасичення тексту чужомовними запозиченнями, зловживання іншомовними словами, які в українській мові мають свої відповідники: перевезення (а не транзит), товариство (а не корпорація), особливий
(а не ексклюзивний), добірні сорти (а не елітні сорти), найкраща ціна
(а не оптимальна ціна), відпочинок (а не вікенд), циркове видовище (а не циркове шоу). М. Рильський казав, що без іншомовних слів у культур­ному мовленні не обійтись. Але варто вживати їх тільки тоді, коли вони справді доконче потрібні – і, безумовно, у властивому для них значенні;

7)     уживання тавтології – невиправданого повторення однокореневих слів або українського та чужомовного відповідників: виконати роботу
(а не зробити роботу), осінній день (а не осінній день осені), свято
(а не святкове свято), аборигени або корінне населення (а не корінні аборигени);

8)     уживання зайвих слів (плеоназму, тобто багатослів’я): кожна хвилина дорога (а не кожна хвилина часу дорога), будемо знайомитися (а не будемо вперше знайомитися);

9)                сплутування  паронімів: моя домашня адреса (а не мій домашній адрес), дружна група (а не дружня група);

10)       порушення фразеологічної точності: мова про (а не мова йдеться); брати участь (а не приймати участь); дослівний переклад іншомов­них висловів, які в українській мові мають свої відповідники: збоже­воліти (а не зійти з розуму), незнання точного значення фразеоло­гізму, його слововживання: Це була лебедина пісня для цих підлітків-злочинців.