ЗУСТРІЧАЮТЬСЯ, але не помилки, недоліки, прорахунки, слова

Українське слово зустрічатися помилково вживають відповідно до всіх значень російського слова встречаться. Подумаймо і зробімо правильний висновок: зустрічаються там, коли є якась зустріч. Речення «У книзі зустрічаються цікаві фрази»; «Він зустрівся з труднощами» неприродні, хоч усі слова українські. Зміст цих фраз можна передати по-різному. Можливий варіант: «У книзі трапляються цікаві фрази», «маю труднощі». А коли зустрічаються? Насамперед можуть зустрічатися люди: «зустрілися друзі», «зустрілися, щоб поговорити». Можна сказати «зустрівся поглядом з колючими очима».

Отже, люди зустрічаються, а помилки, недоліки, прорахунки, слова (у тексті, підручнику) трапляються.

МИМОХІДЬ ЧИ  МИМОХІТЬ?

        Мимохідь – «ідучи», «проходячи повз щось». «Тоня вдягає на голову сіре кепі з широким козирком... Дівчина мимохідь зиркає на себе в люстро» (О. Донченко). Переносно вживається у значенні «між іншим», «побіжно». «На жаль, багато вчених, які працюють у галузі конкретних природничих наук, обходять філософські питання природознавства, а якщо й торкаються їх, то лише мимохідь» («Розвиток науки в УРСР за 40 років»). У прямому й переносному значенні слово мимохідь часом варіюють з мимоходом. «Зиркнув мимоходом на його директор і теж одвернувся» (С. Васильченко). «Колись, – сама знаєш, – ах, я забула, що ти в наших колах не оберталась, – шпигнула вона Олену, так мимоходом, – одні святатривали цілими тижнями, – а тепер що?» (І. Вільде). Проте в сучасній українській літературній мові словники не рекомендують вживати мимоходом як синонім до мимохідь. У вимові й графічно мимохідь інколи плутають із мимохіть, яке має зовсім інше значення.

Мимохіть – «мимоволі», «несамохіть» (щось робити). «Наталя намагалася нахмуритися сердито, та лице її мимохіть прояснилося тихою, блаженною усмішкою» (С. Васильченко). «– ...Уявіть  собі, ось кінчиться війна... Очевидно, імперіалістичні хижаки знову візьмуться за своє... Знову розгорнеться боротьба між суперниками, між конкурентами... Все це було для Хоми настільки несподівано, що він мимохіть поклав руку на свій автомат, як перед близькою небезпекою» (О. Гончар). Слово мимохіть може ще вживатися із значенням «з необхідності». «Директорові заводу мимохіть довелося вжити адміністративних заходів».

КАМПАНІЯ  ЧИ  КОМПАНІЯ?

Кампанія (з франц. campagne – село, поле, похід). Це слово найчастіше вживають у двох значеннях: 1) «воєнні дії», «війна»; «період плавання або воєнних операцій флоту» – «Кампанія з французами буде важкою. Наполеон має могутню армію, то, може, доведеться всім іти в ополчення, як за Мініна і Пожарського» (П. Кочура); 2) «заходи для здійснення чергового важливого громадсько-політичного або господарського завдання» – «От саме він і прибув сюди, щоб дізнатися, яка буде директива щодо посівної кампанії» (Д. Бедзик). Слово кампанія часто плутають з його паронімом компанія (див.). Наприклад: «Незбагненним залишився тільки факт банкротства нафтопромислової кампанії...» (треба: компанії). Компанія (з франц. compagnie – товариство; комерційне товариство) – товариство, група людей, які разом проводять час. «На канапі, на кріслах засіла молода компанія» (І. Нечуй-Левицький).

    ЗАМІСНИК ЧИ ЗАСТУПНИК?

 Замісник – людина, що з якихось причин тимчасово виконує чиїсь обов’язки (замість когось). Наприклад: « Учитель захворів на початку навчального року, і з учнями два місяці працював його замісник». Часто замісник неправильно вживають замість слова заступник (див.). Сучасні словники, на жаль, не розрізняють цих понять. Так, в «Українськоросійському словнику» наводяться приклади: «Комісаром у тебе буде Яременко, замісником по розвідці – Новиков»; замісник голови (т. II, стор. 79). Тим часом в обох цих випадках, очевидно, мало бути слово заступник. Заступник. Одне із значень – «офіційна назва особи, що заступає якогось начальника, керівника»: «заступник голови місцевкому», «заступник головного редактора». «...Оце я тільки з засідання правління. Заступником голови колгоспу мене обрали» (Ю. Мушкетик). «...Він виріс за цей час до заступника командира полку по політчастині» (О. Гончар). Заступник здебільшого постійно відає певними ділянками роботи, має певне коло обов’язків. Заступник працює одночасно з начальником, замісник заступає особу, коли її немає.

ДРУЖНИЙ ЧИ  ДРУЖНІЙ?

Дружний – «зв’язаний взаємною згодою, інтересами; одностайний» (дружний колектив). «Все чесне і живе на світі із нами стало в дружний ряд» (М. Рильський). «Радянський Союз – це велика сім’я вільних і рівноправних народів, які дружними зусиллями побудували в своїй країні соціалізм» (М. Рильський). «Від дружного сміху затряслися лави, підлога і вікна палацу» (М. Стельмах). Слово дружний може означати ще «швидко, без перерви». «В усіх східних областях республіки для одержання дружних сходів треба, як правило, пускати середні котки і перед сівалкою» (з газ.). «Весна була рання, дружна» (З. Тулуб). Інколи дружний плутають із дружній. Дружній – «приятельський», «прихильний», «доброзичливий». – Михайле, друже мій. – «Сосюра?!» І дружній потиск теплих рук (В. Сосюра). Як зненацька у людській розмові  Дружній голос душу стрепене, Як заблисне в посмішці раптовій.

                              ДІЛЬНИЦЯ ЧИ ДІЛЯНКА?

Дільницею називають адміністративно самостійний об’єкт або виробничий вузол на будівництві, підприємстві, шахті, залізниці. «Якщо на будівництві безнадійно відставала дільниця, туди посилали старого більшовика» (С. Чорнобривець). «Коли замість невеликих розпорошених дільниць організується крупне масове виробництво, різко зростає потреба в автоматичних потокових лініях і підвищується економічна ефективність капітальних вкладень у створення автоматичного виробництва» («Комуніст України»). «– Наші сусіди, – сказав начальник, – потребують допомоги. Чи не могли б ви збільшити видобуток гравію і дати кілька ешелонів для їхньої дільниці?» (І. Багмут). «Звідки ця несподівана хвиля насунула, звідки хлюпнула буйно й весело? Зимогорова хоче щось пригадати... Але ось уже й вишка. Її дільниця» (О. Донченко). Дільниця входить до словосполучення виборча дільниця, що означає територію округу, який об’єднує певну кількість виборців; приміщення, де працює дільнична комісія під час виборчої кампанії. Наприклад: «В день виборів Катя пішла разом з татом і мамою на виборчу дільницю» (Н. Забіла). Ділянка – частина поверхні, площі чогось; окрема частина земельної площі, яку використовують з певною метою.

                                      КОТРА ГОДИНА ?

При визначенні часу доби (дня і ночі) в українській мові у сполученні із словом годинанайчастіше, і це є нормативним, вживається порядковий числівник, а не кількісний. Порівн. у М.Коцюбинського: «Зараз 10 година вечора, а я тільки що з контори»; «До першої години сиджу застолом, обідаю і за обідом читаю газети»; «Приїздив Шаляпін. Приїхав яхтою з МонтеКарло, де він тепер співає, так щось коло третьої години вдень»; «Кінчаємо роботу о третій годині»; «Вже пізно,  друга година»; «Вже й одинадцята година – баба не йде» та ін. У Лесі Українки: «Вранці прокидаємось близько десятої години». У сучасних письменників: «Була тільки п’ята година, а навкруги вже зовсім сутеніло» (О. Гончар). «Вже минула ніч, годинник показав десяту годину ранку» (М. Трублаїні). «Уночі він о другій годині по панелі задумано йшов» (В. Сосюра). Проте в усній мові, а інколи й у мові наших письменників, досить часто вживається і кількісний числівник у сполученні із словом година (наприклад: «Збори почнуться в шість годин, триватимуть до восьми» замість: «...почнуться о шостій годині, триватимуть до восьмої»).

Таким чином, на питання «Котра година?» слід відповісти шоста, а не шість. Правомірність вживання в цьому разі форми шоста можна підтвердити такими міркуваннями: поперше, порядкового, а не кількісного числівника, вимагає сама постановка питання («котра година?», а не «скільки годин?»); по-друге, ні в кого не викликають заперечення, а, навпаки, вважаються цілком нормативними для літературної мови форми родового, знахідного і місцевого відмінків («Музей відчинено з 10 до 18 години». «Збори призначено на четверту годину». «Збори відбудуться о четвертій годині». У М. Коцюбинського: «Як піду туди о 9 год. вранці – то даю собі спочинку лиш о 4-ій годині – до 1/2 до шостої на обід»), з яких видно, що називний відмінок має форму порядкового числівника; по-третє, ніхто не каже: «п’ять хвилин на дві (години)», «пів на дві (години)», а всі говорять: «п’ять хвилин на другу», «пів на другу». Щодо останнього слід зазначити, що в діалогічній мові часто створюється небажана тавтологічність, коли на запитання «Котра година?» відповідають: «Шоста година». Щоб уникнути тавтології, останнє слово треба випустити. Див. у М. Коцюбинського: «Котра година? – Одинадцята...»

       ВИПЛИВАТИ ЧИ ВИТІКАТИ

Випливати – переносно означає «бути висновком, логічним наслідком чогось  попереднього». «З усього сказаного випливає, що...». «Я кажу: головні якості нової людини – це її гідність, дисципліна, воля до перемоги, пильність і довір’я до людини, що випливає з наших взаємин» (І. Микитенко).

Витікати вживається тільки в буквальному, фізичному значенні: «литися звідкись», «брати початок» (щодо річки, джерела і т. п.). У переносному значенні не вживається.

 ВИБАЧАЮСЬ ЧИ ВИБАЧТЕ МЕНІ

У сучасній мові форма перепрошування утворюється дієсловами вибачати, пробачати, дарувати, в 2-й особі (однини чи множини) наказового способу: вибач(те), пробач(те), даруй(те). «Я не знав, що ти така образлива. Ну, вибач» (Панас Мирний). «Ну, вибач, годі». «Вибач, коханая» (Леся Українка).

Замість цього нерідко вживають просторічне слово вибачаюсь (пробачаюсь) – зворотну форму 1-ї особи однини дійсного способу. «Дуже вибачаюсь, що самому ніколи забігти до вас...» Це не виправдано і з погляду формального, і з погляду семантичного.

Віршові стопи у віршах