РОЗМОВЛЯЙМО УКРАЇНСЬКОЮ

МИМОХІДЬ ЧИ  МИМОХІТЬ?

        Мимохідь – «ідучи», «проходячи повз щось». «Тоня вдягає на голову сіре кепі з широким козирком... Дівчина мимохідь зиркає на себе в люстро» (О. Донченко). Переносно вживається у значенні «між іншим», «побіжно». «На жаль, багато вчених, які працюють у галузі конкретних природничих наук, обходять філософські питання природознавства, а якщо й торкаються їх, то лише мимохідь» («Розвиток науки в УРСР за 40 років»). У прямому й переносному значенні слово мимохідь часом варіюють з мимоходом. «Зиркнув мимоходом на його директор і теж одвернувся» (С. Васильченко). «Колись, – сама знаєш, – ах, я забула, що ти в наших колах не оберталась, – шпигнула вона Олену, так мимоходом, – одні святатривали цілими тижнями, – а тепер що?» (І. Вільде). Проте в сучасній українській літературній мові словники не рекомендують вживати мимоходом як синонім до мимохідь. У вимові й графічно мимохідь інколи плутають із мимохіть, яке має зовсім інше значення.

Мимохіть – «мимоволі», «несамохіть» (щось робити). «Наталя намагалася нахмуритися сердито, та лице її мимохіть прояснилося тихою, блаженною усмішкою» (С. Васильченко). «– ...Уявіть  собі, ось кінчиться війна... Очевидно, імперіалістичні хижаки знову візьмуться за своє... Знову розгорнеться боротьба між суперниками, між конкурентами... Все це було для Хоми настільки несподівано, що він мимохіть поклав руку на свій автомат, як перед близькою небезпекою» (О. Гончар). Слово мимохіть може ще вживатися із значенням «з необхідності». «Директорові заводу мимохіть довелося вжити адміністративних заходів».